Мета: формування в учнів загальних уявлень про географію як
науку; ознайомлення зі структурою, джерелами географічних знань, методами
географічних досліджень; розвиток первинних навичок добору географічної
інформації з різних джерел географічних знань; створення умов для зацікавлення
учнів у вивченні географії.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
Обладнання: підручники, атласи, енциклопедія, географічний словник,
комп’ютерний диск, журнал «Вокруг света», книги Ж. Верна, Р. Стівенсона, Ю.
Сенкевича та ін.
Опорні
поняття: природознавство,
Земля, карта, наука, під-ручник.
Базові поняття: об’єкт і предмет географії, географічні науки.
ЗМІСТ УРОКУ
I. Організаційний момент
II. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності
Прийом «Приваблива мета»
Кожен із вас, мабуть, запускав паперові кораблики
весняними струмками і, можливо, мріяв вирушити з ними в далекі казкові мандри.
Хто не мріяв про далекі країни та пригоди разом із літературними та
кінематографічними героями. Чи траплялося вам уявляти себе відважним
першовідкривачем незвіданих земель, продираючись звивистими стежками в лісі? На
уроках географії на вас очікуватимуть захоплюючі подорожі, дивовижні відкриття,
цікаві ігри. Однак хто ж вирушає в подорож без попередньої підготовки.
Будь-який досвідчений мандрівник знає: до відкриттів слід ретельно готуватися.
І допоможе нам у цьому наука географія.
IIІ. Вивчення нового матеріалу
Розгорнутий план етапу
1.
Формування поняття «географія».
2. Які завдання виконувала географія давніх часів, а які виконує сьогодні?
(Прийом «Мозкова атака», фронтально)
3. Система географічних наук. (Робота зі схемою підручника)
4. Що вивчає
загальна географія? (Знайомство зі змістом підручника)
Робота в групах. Кожна група отримує завдання ознайомитися з тематичним змістом певного
розділу підручника та з’ясувати, що є об’єктом його вивчення. Висновки груп
учитель записує на дошці.
5. Методи
(способи) географічних досліджень.
6. Джерела географічних знань. Учитель пропонує дітям
назвати джерела географічних знань, потім роздає кожній групі по одному із
джерел (підручник, художню книгу, відеофільм тощо) і пропонує обговорити та
пояснити, яка саме географічна інформація в ньому міститься. (Прийом «Творча
лабораторія»)
IV. Закріплення вивченого матеріалу
Альтернативні варіанти
1. Прийом «Бліц-опитування»
• Як дослівно перекладається слово «географія»?
• Кого з давніх учених називають «батьком географії»?
• Що вивчає фізична географія?
• Які методи використовуються для проведення географічних
досліджень?
• Для яких видів людської
діяльності найбільш необхідні знання?
2*. Конкурс загадок
Учитель роздає кожній групі
згорнутий аркуш з назвою географічної науки або джерела географічних знань і
пропонує написати чотиривірш-загадку до теми.
V. Підсумок уроку
На перших етапах проводиться
вчителем, потім поступово підключаються учні.
Заключне
слово вчителя
Географія — це
наука, що вивчає природу Землі, населення та його господарську діяльність.
Сучасна географія складається з багатьох наук, які можна об’єднати у два
розділи: фізичну географію та соціально-економічну. Для успішного вивчення
географії потрібно вміти користуватися різноманітними джерелами географічних
знань, багато читати та володіти навичками роботи з комп’ютером.
VI. Домашнє завдання
Додатковий матеріал до уроку
Родоначальником національної
української географії вважають академіка С. Рудницького (1877–1937). Він
народився в м. Перемишль, який на той час входив до складу Австро-Угорської
імперії. Навчався у Львівському університеті, працював в університетах Львова,
Відня. З 1914 до 1925 р. працював над створенням географічних основ державної
незалежності української нації. В 1927 р. C. Рудницький створив у Харкові
Український науково-дослідний інститут географії і картографії, здійснював
дослідження в різних частинах України, видав друком понад 70 праць, брав участь
у розробці шкільної літератури з географії.
: "Times New Roman", serif;">НАВКОЛОСВІТНІ ПОДОРОЖІ. ВІДКРИТТЯ АВСТРАЛІЇ. ПОХОДИ ЗЕМЛЕПРОХІДЦІВ
Мета: розширення та поглиблення знань про епоху Великих
географічних відкриттів; удосконалення навичок роботи з матеріалами про
вивчення Землі; розвиток умінь складати невеликі повідомлення про мандрівників,
узагальнювати зібраний матеріал.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
Обладнання: підручники, атласи, карта півкуль, глобус,
додаткові матеріали до уроку (енциклопедії, рисунки), портрети мандрівників.
Опорні поняття: навколосвітня подорож, глобус, пірати, океан,
прянощі.
Базові поняття: Тихий океан, Фернан Маґеллан, Френсіс Дрейк, Австралія, Абель Тасман,
землепрохідці.
ЗМІСТ УРОКУ
I. Організаційний момент
II. Актуалізація опорних знань і вмінь
1. Прийом «Взаємоопитування»
(Робота в парах. Учні ставлять одне одному запитання, підготовлені вдома.)
2. Прийом «Корова»
Необхідно
без слів зобразити особу мандрівника. Для проведення цього виду роботи вчитель
заздалегідь готує картки з іменами мандрівників, які роздає виступаючим.
IIІ. Мотивація навчальної та пізнавальної
діяльності
Прийом «Приваблива мета»
Вивчаючи першу половину епохи Великих
географічних відкриттів, ви мали можливість переконатися в тому, що
першовідкривачі тих часів повинні були мати надзвичайні риси характеру — сміливість,
рішучість, наполегливість, витривалість, віру в успіх. Крім цього, вони мали
певні знання та навички, які дозволяли керувати людьми, орієнтуватися на
місцевості, здійснювати та описувати спостереження. Образ
першовідкривача-мандрівника епохи Великих географічних відкриттів — це героїчна
постать, патріот своєї батьківщини. Так, багато мандрівників насправді й були
такими героями. Але чи знаєте ви, що серед імен видатних першовідкривачів є й
особи з темним минулим, фактично злочинці, а відкриття, які вони здійснили,
можливо, були просто великою випадковістю? На відміну від давньогрецьких
учених-мандрівників, ними керувало прагнення до наживи та збагачення...
Друга половина епохи Великих географічних відкриттів збагатила географічну
науку знаннями, не менш важливими, ніж відкриття Христофора Колумба та інших
його сучасників. Про те, які ж відкриття здійснили переворот у світогляді
європейців та які фатальні випадковості вплинули на перебіг історичних подій,
ви дізнаєтесь на сьогоднішньому уроці.
IV. Вивчення нового матеріалу
Розгорнутий план етапу
1. Перша навколосвітня подорож Фернана Маґеллана.
• Робота з
текстом параграфа.
Учитель пропонує учням продовжити роботу із «судовим журналом», тобто
таблицею, яку учні почали заповнювати на попередньому уроці.
• Робота з контурними картами (позначення
маршруту подорожі Ф. Маґеллана).
• Обговорення
значення подорожі Ф. Маґеллана.
2.
Піратство. Подорожі Френсіса Дрейка.
• Розповідь учителя.
• Короткі виступи учнів з використанням
відомостей із додаткових джерел географічних знань.
3.
Відкриття
Австралії.
Альтернативні
варіанти
1. Прийом «Бліц-опитування»
• Якою була мета експедиції під керівництвом
Фернана Маґеллана?
• Водами яких океанів рухалася експедиція Ф.
Маґеллана?
• Якими були наукові результати навколосвітньої
подорожі?
• Чому в Середні віки на морських просторах
активізувалося піратство?
• Чому глави європейських держав підтримували
«своїх» піратів?
• Чому
голландці тримали в таємниці відкриття Австралії?
1.
Прийом «Творча лабораторія»
(Робота
в групах)
Завдання:
сформулювати твердження з теми «Позитивні й руйнівні наслідки піратських
подорожей». Результати роботи оформити у вигляді таблиці.
Наслідки
|
|
Позитивні
|
Негативні
|
2. Згадайте та запишіть у зошити імена
мандрівників епохи Великих географічних відкриттів.
VI.
Підсумок уроку
(Формулюють учні.)
Наведіть докази того, що епоха Великих географічних відкриттів дійсно
заслуговує на таку назву. (Прийом «Проблемне питання»)
VII.
Домашнє завдання
• Скласти план до матеріалу «Походи землепрохідців».
• Написати невеликі повідомлення про походи
землепрохідців, супроводжуючи їх малюнками.
• Попередньо створеним групам принести аркуш
формату А3, маркер, фломастери.
• Першим серед європейців води Тихого океану
побачив конкістадор Васко Нуньєс де Бальбоа, який у 1513 р. прорубався крізь
зарості тропічних лісів Панами. Він назвав водний простір, що відкрився перед
його очима, Великим океаном. Через сім років, у 1520 р., у води цього океану
ввійшли кораблі безстрашного Ф. Маґеллана. Вони першими з європейців перетнули
його водний простір і, ніби кепкуючи над майбутніми ураганами, назвали його
Тихим океаном. Усі три місяці переходу синьо-зеленими хвилями експедицію
Маґеллана супроводжувала чудова погода. Маґеллану пощастило! Адже в тропічних
широтах восени тут зароджуються відомі тропічні циклони — системи дуже сильних
вітрів, що дмуть і обертаються навколо безвітряного центру, який називається
«оком циклона». Швидкість вітру в циклоні може досягати 300 км/год, тривалість
існування циклону — від кількох діб до двох-трьох тижнів.
• Шостого вересня 1522 р. «Вікторія» (єдине
вціліле судно експедиції Ф. Маґеллана) ввійшла в гирло Ґвадалквівіру з 18-ма (з
319-ти) моряками на борту, здійснивши 1081-денну, першу в історії,
навколосвітню подорож. «Вікторія» привезла стільки прянощів, що продаж їх з
лишком відшкодував суму, витрачену на всю експедицію, а іспанці отримали «право
першого відкриття» на океанські землі, розташовані неподалік від берегів Азії:
Маріанські острови, Філіппінські острови, та висунули претензії на Молуккські
острови.
• Козак із Великого Устюґа Семен Іванович
Дежньов — видатний російський землепроходець середини XVII ст. Саме йому
належать найважливіші географічні відкриття:
• у 1648 р. пройшов зі своїми супутниками
Північним Льодовитим океаном уздовж північної окраїни Азії;
• відкрив протоку між Азією та Америкою,
довівши їх відокремленість;
•
відкрив і описав Чукотський півострів (згодом його ім’ям назвали мис
півострова, який спочатку називали Східним або Великим Кам’яним Носом).
На згадку про відважного землепрохідця його
ім’я носять також Дежньовський хребет на Чукотці, населений пункт Дежньово на
Амурі та бухта Дежньова.
• Володимира Васильовича Атласова називають
«камчатським Єрмаком». Цей землепроходець на чолі 120-ти козаків не лише вивчив
відкритий ним півострів, але і склав його докладну карту (1697–1699). В. В.
Атласов вивчав не лише Камчатку, він також зібрав докладні відомості про
Чукотку, Курильські острови, Японію. Ім’я першовідкривача Камчатки носить
залізнична станція на півострові, відкриті в 1946 р. бухта і вулкан на
Курильських островах. У ті ж роки його ім’я було присвоєно острову в Охотському
морі та річці, яка впадає в нього.
•
У результаті відкриттів, зроблених землепрохідцями до початку XVIII ст., значна
частина Західного Сибіру до Єнісею була в загальних рисах досліджена та
приєднана до Російської імперії. В 1587 р. було засновано місто Тобольськ. У
1610 р. Єнісей та прилеглі до нього райони вперше описав Кіндратій Курочкін. У
1618 р. було засновано Єнісейськ, у 1628 р.— Красноярськ, у 1632 р.— Якутськ. У
1633–1634 рр. землепрохідці на чолі з Іваном Ребровим вийшли річкою Леною до
Північного Льодовитого океану. В 1648 р. Федот Попов і Семен Дежньов здійснили
плавання навколо Чукотського півострова. В 1643–1652 рр. Василь Поярков та
Єрофей Хабаров відкрили Амур і почали освоювати Приамур’я. Багато відважних
землепрохідців і моряків, які йшли на схід від річок Обі, Єнісею та Лени,
загинули та залишились невідомими. Лише імена небагатьох із них увічнені на
карті.
Мета: поглиблення
та систематизація знань про географічні карти та їх особливості; формування
первинних уявлень про способи картографічних зображень земної поверхні,
спотворень на картах, класифікацію карт; з’ясування відмінностей у зображенні
місцевості на плані та карті, причин виникнення спотворень на географічних
картах; розвиток первинних практичних навичок «читання» карти, користування
умовними знаками.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
Обладнання: підручники, атласи, настінні карти півкуль та
Україні, демонстраційні плакати (схеми) картографічних проекцій.
Опорні поняття: план, умовні знаки, зображення, масштаб,
глобус, площина, кулястість земної поверхні, класифікація.
Базові поняття: географічна карта, картографічні проекції, спотворення.
ЗМІСТ УРОКУ
I. Організаційний момент
II. Актуалізація опорних знань і вмінь
Альтернативні
варіанти
1. Прийом «Інтелектуальна розминка» —
«Світлофор»
• Назвіть способи зображення земної поверхні.
• Що називають планом місцевості?
• Для чого необхідні умовні знаки?
• Що показує масштаб на плані та карті?
• Які види масштабів ви знаєте?
• У
чому полягають відмінності між планом і картою?
1. Гра «Вірю — не вірю»
• Чи вірите ви в те, що найбільш точним способом зображення земної поверхні є
план місце-вості?
• Чи вірите ви в те, що для більш докладного зображення місцевості потрібний
більш дрібний масштаб?
• Чи вірите ви в те, що на плані не враховується кривизна земної поверхні?
• Чи
вірите ви в те, що на карті не враховується кривизна земної поверхні?
• Чи вірите ви в те, що на планах і картах
усі умовні знаки одна-кові?
•
Чи вірите ви в те, що карти так само точно і докладно передають зображення
місцевості, як і плани місцевості?
IIІ.
Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності
Прийом «Приваблива мета»
Вивчаючи особливості планів місцевості та
відкриваючи таємниці картографів для їх складання, ви лише за кілька уроків
пройшли шлях, який людство долало не одне століття, створюючи свій найбільший
винахід — географічну карту. Точна дата появи перших карт невідома. У Давньому
Єгипті існували плани земельних ділянок у долині Нілу, які згодом послужили
основою для складання карти всієї держави. У Китаї вже в 1125 р. до н. е.
існувала карта всього царства, яка була побудована з використанням
астрономічних методів. Першим «навчив говорити» карту мовою масштабу грецький
учений Анаксимандр, який жив у VII–VI ст. до н. е. В центрі його карти
розташовувалась Греція, оточена вже відкритими землями Європи й Азії. Згадки про
карти є навіть у Біблії.
Розвиток знань про землю, відкриття нових
земель призвели до необхідності створення карт великих територій, а такі карти
мали обов’язково враховувати кулястість Землі. Пошук нових, точних способів
складання карт дав поштовх розвитку складної, але цікавої географічної науки —
картографії. Середньовічні карти коштували дуже дорого, в їх оформленні брали
участь відомі художники, знатні громадяни прикрашали такими картами стіни своїх
будинків. Сьогодні такі карти зберігаються в музеях світу та є дуже цінними
експонатами.
Складний і тривалий шлях розвитку пройшла наука картографія до сучасних
карт, які ви бачите перед собою. Однак учені й сьогодні перебувають у
постійному пошуку найбільш точних та інформативних способів відбиття особливостей
земної поверхні. На допомогу їм приходить космічна та електронна техніка. Яких
лишень карт вони не створили! Є навіть карти поверхні Марсу! Можливо, через
деякий час вони знадобляться вам. Але перш ніж вирушати до Марсу або просто в
далеку подорож, потрібно навчитися «читати» карту, вміти знаходитиінформацію,
яку містить карта. Давайте переконаємось у справедливості твердження, що «карта
— це найбільший винахід людства».
IV. Вивчення нового матеріалу
б) Прийом «2 ⇒ 4 ⇒ всі разом».
в) Запис у зошити остаточного варіанта.
2. Причини виникнення спотворень на картах.
(Робота з рисунками підручника, атласу)
(Робота з підручником)
Прийом «Картографічний практикум»
1. Розгляньте карти в атласі та з’ясуйте, в яких
проекціях їх виконано.
2. 2. Порівняйте план місцевості та
географічну карту за запропонованими в таблиці ознаками.
Ознаки
|
|||
Розмір території, що зображається
|
Масштаб
|
Подробиці зображення території
|
|
План
|
|||
Карта
|
|||
3. Прийом «Творча лабораторія»
(Робота в групах)
Уявіть собі, що ви потрапили на ненаселений острів. Складіть карту цього
острова у вибраному масштабі за допомогою умовних знаків. Опишіть острів,
використовуючи карту.
VI. Підсумок уроку
Учитель пропонує учням відповісти на запитання.
• Що таке географічна карта?
• У чому відмінність географічної карти від
плану?
• Чому на картах виникають спотворення?
• Як розрізняються карти за масштабом?
• Чи справді карту можна вважати найбільшим винаходом людства?
VII. Домашнє завдання
• Скласти п’ять тестових запитань за текстом параграфа.
• Принести компас.
• З ХІІ ст. для навігаційних цілей почали
широко використовувати морські карти-портолани — викреслені на пергаменті карти
берегової лінії з позначеними на ній портами. Звідси й назва: портус у
перекладі з латини означає «порт», а лана — «вовна», «овеча шкура». Портолани
розфарбовувалися вручну та прикрашалися позолоченими заголовками, знаменами та
іншими оздобами й були дуже барвистими. Кожен портолан вважався чималою
цінністю.
Портолани використовувалася виключно для
навігаційних цілей, тому внутрішня частина суходолу на портоланах залишалася
«порожньою», не несла жодної картографічної інформації. Портолани забезпечували
мореплавання упродовж двох-трьох століть.
Разом з тим, портолани були позбавлені точної
математичної основи, розробленої в античні часи Птолемеєм,— раціонально
вибраної проекції, географічної градусної сітки та географічних координат.
Прорив у розвитку картографії було здійснено
найвидатнішим картографом Середньовіччя Ґерардом Меркатором (1512–1594). Йому
вдалося скласти карти, зручні для мореплавців, які він об’єднав у збірку,
названу атласом (1569). Повний атлас на 107-ми аркушах побачив світ уже після
смерті Меркатора — в 1595 р.
Наступні покоління картографів сприйняли атлас Меркатора як зразок. Він і
донині високо цінується. На одному з лондонських аукціонів екземпляр атласу
Меркатора було продано за 37 000 фунтів стерлінгів. Це рекордна і поки що не
перевершена ціна, що колись призначалася за картографічний твір. Такої ж
широкої популярності набув атлас, складений в 1570 р. видатним картографом
Ортелієм,— «Театр (або видовище) земної кулі». Обидві праці («Атлас» Меркатора
і «Театр» Ортелія) були настільки значними подіями в історії картографії, що за
наступні 100 років перевидавалися одинадцять разів кожна.
• Уперше найдокладніша карта нашої планети була складена географами
колишнього СРСР. Такого детального «портрету» всієї Землі в масштабі 1 : 250
000 раніше не існувало. Карта складається з 234-х аркушів і містить понад 400
тис. географічних назв.
• На всіх сучасних географічних картах північ
завжди позначається вгорі, а південь — унизу. У XVII ст. багато європейських
картографів позначали вгорі схід, для того щоб підкреслити напрямок на
релігійну святиню — місто Єрусалим. Світ тоді мав зовсім інший вигляд. Як
експеримент американська газета «Вашинґтон пост» опублікувала дві карти, що
зображали світ у незвичному для всіх ракурсі. На одній із них північ і південь
помінялися місцями, а на другій у центрі було зображено Антарктиду, оточену
Світовим океаном. Метою цього експерименту було бажання підкреслити умовність
зображення Землі у звичному ракурсі та проекціях.
Немає коментарів:
Дописати коментар